Хору Свято-Миколаївського собору м. Бердичева – 25 років!

Чверть століття він дарує людям божественну красу духовної музики, невимовну радість і відчуття дотику до прекрасного, небесного… Чверть століття розкриває прихожанам суть Православ'я, наповнює особливим світлом віруючих, зігріває їх серця і підносить душі… Двадцять п’ять років тому милістю Божою почалася історія хору Свято-Миколаївського собору м. Бердичева.

Сторінками історії

Хор Свято-Миколаївського собору вписав перші рядки у свій літопис у 1989-му році. Спочатку він об'єднував шість чоловік, і його керівником став викладач педагогічного училища Віктор Степанович Сватула. Поступово колектив розростався, і нині в його складі – 25 хористів, а це викладачі музики і студенти педагогічного училища, музичні керівники дошкільних та позашкільних закладів – люди православного віросповідання, з високими духовно-моральними якостями. Вони прагнуть співати не лише професійно, а з душею, усвідомлюючи, що є проповідниками, глашатаями тієї краси неземного світу, яка за даром Творця передається земній людині через прекрасні гармонійні звуки, створені Всевишнім. За кілька років колектив накопичив чималий репертуар із духовних творів композиторів церковної музики Г. Ломакіна, О. Архангельського, А. Веделя, Д. Бортнянського, О. Смирнова, Ф. М’ясникова, К. Куралесіна та інших, у тому числі і сучасних. Із кожним роком підвищується виконавська майстерність колективу, з кожним роком поповнюється його репертуар. І за кожним досягненням – велика праця, самовіддача й творчі пошуки.

1999-й рік був особливим для хору Свято-Миколаївського собору: він став дипломантом Всеукраїнського фестивалю духовної музики православних колективів «Глас Печерський», а в 2001-му – лауреатом. Через три роки був відзначений дипломом учасника Першого Міжнародного фестивалю духовної музики «Глас Печерський-2004». У 2010-му – 2013-му колектив став учасником Міжнародного фестивалю духовного співу «Кременецькі хорові вечори», а у 2012-му році хор здобув другу премію на конкурсі-фестивалі світських та церковних хорів «Аве Марія» в м. Житомирі. Протягом всього часу існування колектив неодноразово брав участь у концертах, присвячених різним подіям: 200-річчю Житомирської Єпархії, 10-річчю Харківського Собору, у святах: Різдвяному концерті в драматичному театрі і телецентрі м. Житомира, відзначенні 100-річчя Свято-Миколаївського собору м. Бердичева та інших. Хор постійно запрошують на Архієрейські Богослужіння в парафії Житомирської та Вінницької єпархій. Колектив підтримує давні творчі контакти з відомим сучасним українським композитором, народним артистом України Григорієм Веретою, який написав багато духовних творів спеціально для хору Свято-Миколаївського собору.

Засновником і незмінним регентом хору, його натхненником і наставником є протоієрей Віктор Сватула.

Він нагороджений високою відзнакою Української Православної Церкви – Орденом «1025-річчя Хрещення Київської Русі» та Орденом «Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви». Рік 2014-й став для колективу ювілейним: до свого 25-річчя хор записав диск, в який увійшли кращі духовні твори вітчизняних і сучасних церковних композиторів, які змушують замислитися про вічне, говорять про красу творіння і гріють душу та серце.

З молитвою в серці

Слухаючи духовну музику, відчуваєш, як душа підноситься до Всевишнього, радіючи блаженній мелодії. Коли під високими склепіннями Свято-Миколаївського собору розноситься спів хору, небесні звуки окрилюють, примиряють людей із собою та ближніми і полегшують скорботи, приводячи в молитовний стан… Спілкуючись із його керівником – протоієреєм Віктором Сватулою, розумієш: регент – це покликання. Гортаючи сторінки 25-річної історії хору, отець Віктор згадує тих, хто стояв біля його витоків: Олександр Криворучко, Марія Кочиндик, Володимир Новіцький, матушка Алла Сватула – духовні і творчі особистості, котрі стали півчими за велінням серця і душі. Регент хору, як зараз, пам'ятає першу Божественну Літургію – Пасхальну.

Усі спогади про це світле торжество зігрівають теплом і примножують радість кожної нової зустрічі Великодня...

Голоси церковних півчих, радісно прославляючи Господа, являючи собою чудесну симфонію небесного і земного, стають для віруючих провідником Божої благодаті. «Щоби співати у церковнім хорі, – говорить протоієрей Віктор Сватула, – потрібно мати в серці любов до Господа, бути православним віруючим, людиною з високими моральними якостями і любити духовну музику. Щоби виконувати твори нашої духовно-музичної спадщини, необхідно наблизити себе до церковного життя, пропустити через серце та душу суть церковних текстів і пережити хвилини радості та скорботи, покаяння і смирення…»

Піснеспіви церковного хору собору вже багато років залишають глибокій слід у душах віруючих, допомагають їм знову і знову переживати літургійне відчуття, створюючи внутрішню гармонію і прагнення до духовного вдосконалення.

Що ж є головним у церковному співі? «Молитва, об’єднана з музикою. В церковному співі потрібно так донести слово, з яким звертається Христос до віруючих, щоби його міг почути кожен», – просто і лаконічно відповідає регент Свято-Миколаївського собору.

– Якими, на Вашу думку, є головні завдання церковного хору?

– Церковний хор має шляхом піснеспівів спонукати людину, яка заходить у храм, до молитовного стану, до внутрішньої зосередженості і щирого спілкування з Богом. Хор – це єдиний організм і в той же час – частина загального церковного організму – поєднання вівтаря, верхнього і нижнього хорів та приходу у всій його повноті. Тому що кожна його складова бере участь у Божественній молитві і великому Таїнстві Євхаристії. Важливо, щоби під час Богослужіння людина, котра прийшла молитися, не відволікалася, щоби хоровий спів не заважав їй, а максимально допомагав на Божественній Літургії з'єднатися з Христом Спасителем. Хор має максимально наблизити людину до молитовного стану, щоби вона вийшла з храму духовно збагаченою. Якщо ж віруючі після Богослужіння говорять: «Сьогодні хор співав надзвичайно, ми були в захваті», – то це означає, що хор не досяг своєї мети. Люди не молилися душею, а захопилися співом. Аби донести молитву, треба мати її в серці. Спів хору має бути гармонійним, злагодженим.

Для цього існує цілий комплекс елементів хорової органіки. А звідси випливають основні завдання регента.

– Ви випередили наступне питання, в чому ж полягає основне завдання регента?

– Хоровий спів – душа Богослужіння. І вимоги до церкви, кліру, а тим більше до регента – досить високі. Це велика відповідальність перед Богом, перед людьми. Постійно, як я вже говорив, має бути незримий духовний зв’язок із усіма органами церкви: вівтарем, хорами та приходом. І це – найголовніше. Важливо, шоби людина, виходячи з храму, відчувала на душі спокій та легкість…
Музика, так би мовити, – своєрідна духовна їжа. Як говорять, будь-яку гарну страву можна приготувати, але не вміти подати. До духовної музики потрібно ставитися з великим трепетом, вона сповнена молитви. Православний спів є глибоким і величним, а тому дуже важливо вкласти цю глибину в кожного хориста, щоби звучання хору було гармонійним, сповненим тепла та щирої любові до Бога і ближнього…

Послух регента – дуже серйозний і непростий. Це велика милість від Господа – трудитися в храмі і прославляти ім'я Його святе. І дуже важливим є підбір репертуару.

– Хотілось би почути, які твори складають репертуар хору собору?

– Підбір репертуару – це досить копіткий, тривалий і трудомісткий процес, який потребує великої уваги та терпіння. Твори мають відповідати духу Православ’я, бути канонічними. Важливими є також мелодика і гармонійність. Намагаємось охопити твори, які вивчені і проспівані протягом останніх років, які, фактично, осягають усю історію Православної Церкви: Богородичні, до свят церковного календаря, авторські. За 25 років існування репертуар хору став широким і різноманітним – це зразки літургійних і паралітургійних співів. Щодо останньої музики, то вона достатньо представлена в репертуарі. Йдеться про твори релігійного характеру. Хор також співає пісні білоруської монахині – матушки Іуліанії (Ірини Денисової). Її музика у всій красі хорового співу передає прагнення йти шляхом покаяння до душевної чистоти, в її творах – любов до Господа і людини.

Звучання голосів півчих церковного хору – неначе тиха свічка молитви, яка палає рівним спокійним полум'ям і висловлює віру та любов до Бога. І згадуються рядки однієї з найбільш відомих пісень матушки Іуліанії, написаної на слова протоієрея Андрія Логвінова. У цій пісні – маленька порада, яка так потрібна нам у час непорозумінь та випробувань:

Всего-то-навсего: полюби,
Сердечком-свечечкой засветись!
Тогда, как рыба в речной глуби,
Вверху увидишь иную высь…
…Всего-то навсего полюби,
Всего-то навсего не суди,
Всего-то навсего не грусти,
Всего-то навсего всех прости…
Хор – як одне ціле, одна велика родина

Отець Віктор не просто створював музичний колектив, він піклувався про кожного і всіх. До хору прийшли люди, різні за характером, віком, звичками і поглядами на життя, і до кожного необхідно було знайти підхід. І регент дбав про створення атмосфери порозуміння та доброзичливості, про духовне виховання півчих, учив їх основам віри. Молитва допомагала досягти одностайності, і з часом колектив став духовною родиною. У кожного – своя дорога, яка привела до хору. Староста Геннадій Колодяжний згадує, як Господь сподобив, аби він зустрівся з отцем Віктором, коли тільки починався творчий шлях хору: «Раніше я працював учителем у школі. Пішки на роботу і додому не ходив, зазвичай їздив на автобусі. Одного разу вирішив пройтися і зустрів о. Віктора, він запропонував мені прийти до хору, і це було Промислом Божим. Протоієрей Віктор Сватула – справжній священик, людина з великої літери.

Це глибоко обдарована особистість, яка відчуває настрій інших. Він постійно хвилюється про хористів, піклується про їхній внутрішній стан і допомагає в життєвих труднощах». Разом із Геннадієм Колодяжним у хорі співає його колишній учень – Ігор Марців, котрий прийшов до храму і знайшов шлях до Бога завдяки хору. Він говорить, що спів у соборі став сенсом життя: «Сама присутність у храмі накладає особливий відблиск на сприйняття музики, і відбувається духовне очищення. Наші півчі – люди з дивовижними здібностями! Регент, протоієрей Віктор Сватула, – професіонал своєї справи і турботливий керівник, який приділяє увагу кожному. Ущемляючи себе, прагне допомогти іншим. Я би сказав, що одна з його якостей – самопожертва на благо хористів». Віктор Дикий у хорі Свято-Миколаївського собору – понад 13 років: «Що дає мені церковний спів? Насолоду для душі, відчуття духовного єднання. В колективі є люди з життєвим досвідом і зовсім юні. Отець Віктор зумів згуртувати різних за віком півчих». Валерій Федорчук, будучи викладачем педагогічного коледжу, знаходить час для співу у Свято-Миколаївському соборі. Про регента хору відгукується з великою повагою: «Це людина, яка по крупицях зібрала колектив. І зараз це прекрасний, професійний, добре знаний хор, який несе людям духовно-музичну культуру. Спів у ньому осяяний радістю церковного єднання, прагненням до духовного очищення. Отець Віктор – наш наставник, якому притаманні людяність, доброта, повага до інших, довіра до півчих і одночасно вимогливість, а також – велика працелюбність та ерудованість». «Так, це, дійсно, досвідчений, мудрий і уважний керівник колективу, котрий по-батьківськи піклується про нас»,– підтримує розмову Наталія Лебедєва. Людмила Заруба прийшла до хору за покликом душі: «Творячи спільну

молитву, співаю з любов’ю в серці. Хор – це моє життя, моя друга родина, якою опікується отець Віктор. Ми всі глибоко поважаємо його, знаємо як всебічно розвинену, цілеспрямовану людину і як професіонала високого рівня. Свого часу мені довелося виступати у досить солідних колективах, але велика честь – співати в хорі Свято-Миколаївського собору».

Спілкуючись із хористами, спостерігаючи за ними на репетиціях, починаєш розуміти, наскільки світлою є атмосфера в їх колективі. І це особливо важливо, адже на них покладена величезна відповідальність, тому що їх дух передається тим, хто молиться. Молитовний настрій храму залежить від хорового співу, котрий називають диханням Богослужіння. Хористи знають, що суть церковних піснеспівів будується на соборності та відмові від власного «я», і розуміють велику відповідальність їх служіння Господу.

Коли співає хор на Богослужіннях у Свято-Миколаївському соборі: натхнено, щиро і велично – віруючі моляться, радіють, плачуть і світлішають душею. «Всяке дихання нехай хвалить Господа…»

Хваліть Господа з небес, хваліть Його в вишніх…

У Недільний день, 18-го травня, відбулося вшанування хору Свято-Миколаївського собору Бердичева. На святкування прибув Високопреосвященніший Никодим, Архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський. Зранку Владика очолив Божественну Літургію в головному храмі міста. Перед початком Богослужіння правлячого Архієрея на церковній паперті тепло зустрічали благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков, міський голова Василь Мазур, його перший заступник Іван Демусь та православні віруючі. Дівчата в українському національному вбранні привітали дорогого гостя запашним караваєм, білими трояндами і словами, сповненими глибокої поваги й любові. Маленькі вихованці Недільної школи порадували Його Високопреосвященство віршами, пройнятими Пасхальною радістю, і Великодніми піснями. У храмі від імені духовенства благочиння Владику Никодима привітав благочинний Бердичівського округу протоієрей Віталій Бойков: «Боголюбива Бердичівська паства з любов’ю вітає на нашій землі свого Архієрея вічно живими словами: «Христос Воскрес!»

«Христос Воскрес!» – радісно лунало храмом, і переможно звучало у відповідь: «Воістину Воскрес!» Піднесений спів хору Свято-Миколаївського собору злітав у височінь, славлячи Господа нашого Ісуса Христа: «Благослови, душе моя, Господа».

Віруючі слухали проповідь Високопреосвященнішого Никодима, Архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського, і кожне слово глибоко западало в душу, знаходячи в ній відгук: «Ця Неділя після Пасхи має особливе значення: Неділя про самарянку... Дивовижна історія звучала сьогодні в словах Святого Євангелія. Ми з вами у храмі Святителя Миколая черпаємо з духовного джерела за прикладом самарянки, котра прийшла зачерпнути звичайної води, а знайшла джерело води живої, яка змогла насити її спрагле серце і наповнює спраглі серця кожного з нас, – живоносне вчення Христове. І слово Спасителя стало для нас живою водою. Але віра наша повинна проявлятися у житті за Заповідями Божими, за словами Святого Письма. Ми маємо думати про душу – найдорожче, що дав нам Господь, маємо усвідомлювати, хто ми і для чого живемо. Сьогодні, в час випробувань, ми, як ніколи згадуємо останні дні, описані в Святому Письмі… І важко усвідомлювати, як швидко зруйнувати мир, і як тяжко його встановити. Нам сьогодні потрібно шукати спасіння в Бога, просити, щоби Господь залишався з нами…

Нещодавно ми прощалися з нашими земляками – воїнами, загиблими за єдність України. Але чи схаменулися ми, чи є в нас покаяння, чи вміємо ми прощати? Ми маємо розуміти одне одного, любити одне одного… Свята Церква закликає нас до молитви. І ми подолаємо всі випробування, якщо буде єдність у родинах, єдність у місті і в країні. Ми, народ Божий, живемо в нашій державі і переживаємо за неї, і хочемо, щоби діти наші жили в мирі і спокої. Будемо молитися, щоби Господь дав нашим майбутнім поколінням мир…»
Здавалося, що натхненні слова Владики стосувалися кожного, несли відповідь на найбільш хвилюючі питання: «Слава Богу за всі скорботи і радості, за кожний день цього життя. Нехай Господь зміцнить нашу віру, укріпить сили і пошле мир в наші родини, в нашу державу. Намагаймося всім серцем молитися за тих, хто ще не прийшов до Бога, за тих, хто відійшов у вічність, за тих, хто ще буде жити на нашій благословенній землі».

Цього дня до Святого Причастя приступило чимало віруючих, особливо зворушливо і відрадно було бачити маленьких дітей: шкільного і дошкільного віку та немовлят на руках матерів.

Владика Никодим подякував усім за спільну молитву та привітав із Недільним днем, із малою Пасхою: «Будемо ж єдиним серцем, єдиними вустами славити Господа! Сьогодні у нас є прекрасна нагода для зустрічі – славний ювілей хору Свято-Миколаївського собору, який своїм чудовим, мелодійним піснеспівом прикрашає службу Божу і надихає на молитовний стан. Сьогодні у нас – духовний концерт з нагоди його 25-річчя. Нехай милість Божа та мир будуть із усіма вами! Любіть одне одного, моліться одне за одного… »
Цього ранку віруючих особливо схвилювала і зворушила Літургія. «Божественна служба, прекрасна і неповторна, – висловила свої почуття прихожанка Ірина Щелканова. – Літургія постала перед нами в усій своїй красі і величі. Проповідь Владики зачепила серце і душу…»

Після закінчення служби в міському Палаці культури імені О. Шабельника пройшло святкове дійство, присвячене 25-річчю хору Свято-Миколаївського собору.

Співайте Богові розумно…

Ювілей хору зібрав у залі велику кількість мешканців Бердичева та гостей міста. Прийшли і приїхали розділити світлу радість події духовенство благочиння і прихожани різних парафій. До початку концерту духовної музики люди тихо сиділи, передивлялися сторінки святкового буклету, присвяченого ювілею хору Свято-Миколаївського собору, і згадували… Впізнавши серед тих, хто заходив до зали, колишніх хористів, з повагою віталися. Володимир Новіцький, який співав у перші роки історії хору, з теплом розповідає про той час і з великою пошаною говорить про регента – протоієрея Віктора Сватулу: «Прекрасні були дні… Чудовий музикант – отець Віктор. У нього є відчуття хору і людей. Дуже доброзичлива людина і цікава особистість. До того ж, мій добрий друг».

Ось піднесені звуки дзвонів сповістили про початок ювілейної програми. Ведуча Лариса Куліченко запросила присутніх вшанувати хвилиною мовчання пам’ять загиблих десантників 95-ої Житомирської окремої аеромобільної бригади, серед яких – наш земляк, старший лейтенант Віталій Дульчик. В області 16-18-е травня оголошені днями жалоби… Пройде час, і історія все розставить на свої місця… Але життя продовжується, і хочеться, щоби в ньому квітнули мир, любов, злагода і прагнення до прекрасного! Для багатьох у залі музика стала покликанням і сенсом життя.

Валентина Ратушинська познайомила глядачів із історією хору Свято-Миколаївського собору, чий «гармонійний і стрункий спів дарує незвичайну насолоду, немов ковток живої води…» Люди спостерігали за фотографіями різних років творчої біографії колективу і слухали розповідь про кроки його становлення.

Урочистий Акт відкрив благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков: «Це велика подія у духовному та мистецькому житті Бердичева, яка виходить за межі храму, парафії та всього благочиння. Становлення і розвиток хору Свято-Миколаївського собору – це постійне служіння Богу і людям, це прагнення до краси і благоліпності православного Богослужіння, до набуття високої майстерності і професіоналізму, прагнення через молитовний піснеспів, натхненний вірою, нести у світ духовність…»

Легкий помах руки регента – протоієрея Віктора Сватули, і злетіли мелодійні та натхненні голоси: «Христос Воскресе!»

Присутні в залі стоячи вітали Високопреосвященнішого Никодима, Архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського, котрий привітав усіх із особливою духовною подією: «Ми живемо сьогодні у непростий час випробувань і лихоліть. Але Божа правда і сила переможуть. Єднаємося в молитві за нас, за нашу Україну! І сьогодні з цієї зустрічі будемо черпати добро і світлі почуття. Хор Свято-Миколаївського собору – прекрасний колектив. Бажаю йому та отцю Віктору творити, бути щирими, служити Богу. Дякую за великий титанічний труд, котрий ви несете протягом багатьох років во славу Господа... Змінюються люди, але незмінним залишається дух хору. Співайте, творіть добро, закликайте, як дзвін церковний – прекрасний благовіст, до молитви… Хору – 25 років, і в колективі – 25 хористів. Дай, Боже, щоби до 50-річчя в ньому співало 50 хористів! Многая і благая літа вам!»

Владика подякував Бердичівському міському голові Василю Мазуру та мешканцям міста за гостинність, визнавши, що велика кількість людей у залі – свідчення любові до хору Свято-Миколаївського собору.

З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира регент хора, протоієрей Віктор Сватула був нагороджений Орденом Святителя Миколая Чудотворця, а хор Свято-Миколаївського собору та солісти Олександр Криворучко і Ліна Зеленянська – Грамотами Предстоятеля Української Православної Церкви.

Бердичівський міський голова Василь Мазур подякував Владиці Никодиму за любов і повагу до міста та його мешканців: «Відзначення ювілею хору – подія, яка тісно пов’язана з духовним відродженням Бердичева. Коли слухаєш спів цього колективу, надихаєшся на добрі думки і почуття. Хор звершує благу Божу справу». Мер Бердичева вручив регенту хору Почесну Грамоту та цінний подарунок – колективу.

І ось настали хвилини світлої духовної радості… Понад 20 творів різних композиторів: М. Вербицького, П. Чеснокова, М. Лисенка, Г. Верети,
І. Смирнова, Д. Сарті, О. Рожнова, І. Денисової та інших – прозвучали цього дня в залі Палацу культури. «Мати Божия»… Невимовної сили почуття: здавалося, неперевершений спів вийшов за межі зали і охопив весь світ. «Хваліте Ім’я Господнє», – лунало соло Ліни Зеленянської, чиє світле ліричне сопрано зачаровувало щирістю, захоплювало широтою й глибиною, і хотілося слухати й слухати, забуваючи про час... Залою ширилася «Молитва» Г. Верети, прониклива і чиста: «Діво Маріє, Ісусе, будьте завжди при мені».

Хор Свято-Миколаївського собору та його регента – протоієрея Віктора Сватулу – цього дні привітали з ювілеєм відомі творчі особистості, чиї слова – визнання високої виконавської майстерності і професіоналізму колективу:
Народний артист України композитор Григорій Верета: «Хор – чудовий, хор – істинно церковний».

Голова Асоціації диригентів та регентів Стрийщини «Камертон», диригент чоловічої хорової капели «Каменяр» (м. Стрий) Степан Целюх: «Ви піклуєтеся про душі наші».

Хор храму Всіх святих землі Волинської «Волинські дзвони» м. Луцька (регент Марія Федосюк-Вислоцька): «Ви даруєте людям духовні твори, ваш спів підносить душу до висот…»

Заслужений артист України, композитор Валерій Іванцов: «Вам притаманні майстерність і глибоке розуміння духовних творів».

А тим часом зала щирими оплесками дякувала солістам чоловічого ансамблю (керівник – Олександр Павленко) за прекрасний спів «Величання Святителю Миколаю Чудотворцю» (соло – Микола Славський). Цей колектив подарував Владиці Никодиму українську народну пісню «Світи, місяченьку» – глибоко ліричну і задушевну.

Ювілярів вітали почесні гості: Заслужений працівник культури України, доцент Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського Михайло Вацьо та керівник зразкового дитячого хорового колективу з Вінниці Іван Чорнокожа. В цьому місті пройшли студентські роки протоієрея Віктора Сватули, якого вінничани пам’ятають, шанують і називають людиною глибоко духовною, толерантною та доброзичливою.

І знову звучали духовні твори «Нині отпущаєши», «Під Твою милість», «Не умолчим никогда, Богородице», «Дні мої»… І охоплювали теплі хвилі благодаті, мелодії дивували простотою, цілісністю і глибиною, а слова западали в душу… «Молитву за Україну» Миколи Лисенка: величну і піднесену – зала слухала стоячи, голосно і потужно, з вірою, надією та любов’ю, звучало:

Боже, Великий, Єдиний,
Нам Україну храни.
Волі і світу промінням
Ти її осіни…

Прихожани Свято-Миколаївського собору несли на сцену квіти – на знак безмежної вдячності улюбленому хору за духовні твори, де кожний знаходить радість и світлий смуток, утіху і насолоду.

«То наче янголи співають у раю, – говорили бердичівляни, слухаючи дзвінкі голоси. – Серце радіє, і відчуваєш духовне піднесення». «Душа летить, як слухаю наш хор, – поділилася враженнями Марія Іванова. – Пишаюсь, що моя племінниця співає в цьому колективі». «Чарівні голоси, – підтримує жінку Лариса Бездітна. – Так звучать, що на душі стає легко і радісно…»

Хто хоч раз побував у Свято-Миколаївському соборі на службі Божій, мабуть, по-особливому вслухався в слова, які злітали поміж розписаними стінами – витончені, щирі і відчеканені душею. То линув спів одного з кращих в єпархії церковних хорів. Слухаючи його і підносячи молитви до Господа, ми навчаємося молитися, вірити, надіятися, терпіти, прощати і любити.