Паломники з Бердичева відвідали святині Свято-Успенської Почаївської Лаври

01.07.2012

Днями відбулося чергове паломництво групи бердичівлян до великої святині Волинської землі – Свято-Успенської Почаївської Лаври. Організатор духовної подорожі Надія Василівна Ковальчук здійснює такі поїздки святими місцями вже протягом понад п’ятнадцяти років. Побувавши в Почаєві одного разу, люди зазвичай сюди повертаються. Паломництво – час особливої благодаті…

Перед кожною поїздкою святими місцями до цього потрібно готуватися, глибоко переконана Н. В. Ковальчук: «Паломник – не просто подорожуючий, він розуміє, для чого їде, і внутрішньо відчуває майбутню зустріч зі святинею. У паломництві особливо важливі молитва і настрій, який панує в серці, і те духовне оновлення, котре відбувається з православним. І для нього головне – отримати спасительну благодать, котра щедро проливається Всемилостивим Господом, Матір’ю Божою і всіма святими. Ми розмовляємо з паломниками про Господа, нашу вдячність Йому за надану милість. Потрібно з надією сподіватися на Бога, і Господь дасть кожному по справах його».

Свято-Духівський скит

Розпочалося паломництво із древнього Свято-Духівського монастиря, що знаходиться в мальовничому лісі на високій горі. Послухавши з вуст монаха про історію православної обителі, люди з трепетом підходили до святих образів, ковчегів із мощами Угодників Божих та Чудотворного Хреста Микити Стовпника… Паломники оглянули і дивовижний 100-метровий монастирський колодязь із цілющою водою. Почули про численні випадки, коли життєдайна волога дарувала зцілення віруючим. Розповідь доглядача монастирського кладовища про житіє преподобного Амфілохія Пачаївського зворушила бердичівлян своєю простотою і водночас глибиною змісту. Православні помолилися і помазалися маслом від лампади. Згодом із почуттям невимовної легкості в серці вирушили до Свято-Успенської Почаївської Лаври.

Почаївська Лавра – святиня православ’я

Почаївська Лавра постала перед паломниками у всій своїй величі і золотоглавій красі. Дивовижна її історія, яку щоразу хочеться слухати і слухати.

Трохи облаштувавшись, віруючі спустилися до печери преподобного Іова Почаївського – місця для молитви, яку подвижник безперервно возносив до Бога й Пресвятої Богородиці… Ігумен Іов був люблячим батьком для своїх духовних дітей – ченців. І донині його по праву називають Ігуменом Почаївським, «блискучим світильником невгасимим». ..

І ось паломники підіймаються сходинками до Свято-Успенського собору, зверненого зі скелі до неба. Він вражає гармонією золота й лазурі, багатством живопису та архітектури. Під склепіннями храму душа заспокоюється, стикаючись із вічністю… Віруючі приклалися до стопи Богородиці і випили водиці зі святого джерела. Пресвята Матір Божа вже декілька століть не перестає благословляти кожного, хто з вірою і надією приходить до Неї...

Настав час вечірньої служби, дехто приступив до Таїнства Сповіді… «Це дуже хвилюючі хвилини, – говорить Надія Василівна Ковальчук. – Людина перед Сповіддю замислюється про те, хто вона є, яке місце в житті займає і чи гідно живе».

З молитвами на сон грядущим бердичівські паломники пішли спочивати. А на світанку знову попрямували до собору. Щодня після полуношниці в зіркоподібному, сіяючому дорогоцінними каменями кіоті, Почаївська чудотворна ікона Божої Матері опускається над Царськими Вратами для поклоніння і прикладання. І ніби якась невидима сила кличе людей! І душі прагнуть до Божої Матері, а серця сповнюються любов’ю, щастям та умиротворенням. А Пресвята Богородиця материнською любов'ю обіймає всіх, хто приходить до Неї…

Багато століть тому Божа Матір невидимо стояла на горі і залишила свій слід на камені. Сьогодні присутність Цариці Небесної, її невидимий благодатний Покров розлиті всюди в Почаївській Лаврі...

Паломники щиро молилися на Святій Божественній Літургії, просячи за себе, своїх рідних і близьких. Деякі приступили до Таїнства Святого Причастя. Після Богослужіння люди не поспішали покидати собор, прагнучи побути наодинці зі святинями як можна довше…
А після, прогулюючись доріжками Лаври, роздивлялися це дивовижне місто на горі. Саме так хочеться назвати його. В Почаєві, кажуть бердичівські паломники, навіть дихається інакше. Викликає захоплення і розчулення краса, яка оточує: велич архітектури соборів, багатство простору храмів, витонченість Лаврської дзвіниці, буяння трав і квітів навколо. Вражає і трапезна: маленьке затишне диво з різноманітним меню із пісних страв та добротними дерев'яними столами й стільцями. Паломників нагодували так смачно, що здалося: нічого подібного вони ніколи не їли!

Почаївська Лавра – це особлива атмосфера, чисті думки, добрі спонукання і незабутні враження, які не передати звичайними словами... Тут одночасно відчуваються сучасність і давнина, світ небесний та земний. Тут відчувається Божественна любов.
Джерело Святої праведної Анни – духовний дар

А потім паломники вирушили до джерела Святої праведної Анни – великої православної святині. Прибувши на місце, всі бажаючі з молитвою і вірою занурилися в цілющі води. І влітку, і взимку тут температура – лише декілька градусів вище нуля. Але люди все одно приїздять сюди будь-якої пори року. Занурившись у цю життєдайну водойму, православні отримують духовну радість і відчувають приплив енергії.

Цей дивовижний осередок духовності постійно притягує до себе людські серця і душі. Споконвіку до джерела поспішають паломники з надією зцілитися в благодатних водах.

Кременецький Свято-Богоявленський жіночий монастир

Остання зупинка маршруту паломників – Свято-Богоявленський жіночий монастир у Кременці. Древнє місто зустріло їх золотоверхими куполами. Свята обитель – старовинна, велична і дивовижна. Сама навколишня природа підказувала, в яке благодатне місце прибули бердичівляни! Всюди – різнобарв’я квітів і пишна зелень, у дворі монастиря у великій клітці гралися шишками білочки. Краса, затишок і охайність... Особливе відчуття тихої радості та спокою… Життя насельниць монастиря проходить у постійних трудах і молитвах. Відвідування цієї казкової обителі надовго залишиться в пам'яті людей. Та міцність духу і безмежна любов до Бога, які тут побачили, зміцнить їх у вірі.
Повертаючись до Бердичева, паломники перебували в мовчанні й роздумах ... Обмінюючись враженнями, вони прославляли Господа Бога, Його Пречисту Матір, а також славних угодників Христових.

«Почаївська Лавра, – ділиться своїми думками Надія Василівна Ковальчук, – поглиблює та зміцнює віру і бажання служити Богу. Тому паломники готові стійко переносити будь-які труднощі. Господь дає сили долати перешкоди й втому. Навіть час в поїздці святими місцями відчувається інакше. І, віддаючи Господу малу дещицю, люди отримують набагато більше. В Почаєві православні відчувають гармонію зовнішнього та внутрішнього, єдність чудового обрамлення і високодуховного змісту. Відчувають благодатну присутність Бога, Пресвятої Богородиці та святих угодників. Я впевнена, що в Почаєві практично з усіма відбувається маленьке диво».

В усі часи православні святині притягують до себе людські серця та душі і стають центрами духовності. З року в рік у Почаївську Лавру приїздять паломники з Бердичівщини, щоби побувати на благодатній землі і сповнитися внутрішнім світлом, яке йде від цих місць.

Прес-служба Бердичівського округу.

Раздел: 
Новости Благочиний