Сумно і важко згадувати події 1932-1933 років...

Голодомор – це невимовно страшна трагедія українського народу. Вся Україна знає і вічно пам’ятатиме величезну кількість жертв заморених голодом. Гинули всі: дорослі і діти, чоловіки і жінки, хлопчики і дівчатка. Болем у серці кожного озивається це страшне горе. Сумно і важко згадувати події 1932-1933 років. Але пам’ятати таке потрібно, щоб не повторити тих помилок, щоб більше не допустити такого горя, такої трагедії.

Тому Дні пам’яті жертв голодомору традиційно відзначаються щороку кожну четверту неділю листопада.

У виправный колонії №4 м.Житомира 11 листопада відбулася бесіда із засудженими на тему голодомору. На бесіду, яка проходила в клубі виправної колонії, був запрошений клірик Спасо-Преображенського кафедрального собору, ієрей Роман Цукало. Священник поділився своїми думками стосовно цієї трагедії, яка торкнулася мабуть кожної радянської сім’ї.

На завершення, засуджені мали змогу переглянути документальний фільм, у якому розповідалося про нелегке життя селян того часу.