У день 125-річчя священномученика Аркадія (Остальського) у с. Скаківці, на малій Батьківщині єпископа Бежецького, звершили святкове Богослужіння

Восьмого травня, в день 125-річчя священномученика Аркадія (Остальського), в храмі Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова с. Скаківки з благословення правлячого архієрея, Архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського Никодима, було звершено святкове Богослужіння.

Зранку на малу Батьківщину єпископа Бежецького завітали шановні гості: духовенство Бердичівського благочиння на чолі з благочинним округу, настоятелем Свято-Миколаївського собору протоієреєм Віталієм Бойковим, священики інших благочинь Житомирської та Шепетівської єпархій, а також дослідники, краєзнавці та історики-архівісти – всі ті, для кого велика жертовна любов свщм. Аркадія (Остальського) до Бога і людей, пронесена через роки подвижницького життя, є дивовижним взірцем для наслідування у вірі. Їх зустріли юні прихожани церкви запашним скаківським короваєм та щирими віршами. І в кожному слові звучали світлі почуття та глибока повага до тих, котрі приїхали розділити радість духовної події.

«Нехай світить ваше світло перед людьми…»

Цього особливого і визначного дня в храмі Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова с. Скаківки була звершена Божественна Літургія, яку очолив благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков. Йому співслужили духівник благочиння – настоятель Свято-Хрестовоздвиженського храму с. Старого Солотвина протоієрей Миколай Шпичка, настоятель храму Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова с. Скаківки ієрей Євгеній Дзядух, настоятель Свято-Троїцького храму м. Бердичева протоієрей Михаїл Гоюк (голова Житомирської єпархіальної комісії з канонізації святих), клірик Свято-Миколаївського собору протоієрей Зіновій Ромах, настоятель храму ікони Божої Матері «Цілителька» м. Бердичева протоієрей Роман Бойков, настоятель Свято-Покровського храму с. Никонівки протоієрей Іоанн Попадич, настоятель храму Казанської ікони Божої Матері с.Тетерівки (Житомирське районне благочиння) протоієрей Олег Мельник, настоятель Свято-Михайлівського храму с. Маркушів ієромонах Мануїл (Бицик), настоятель Свято-Хрестовоздвиженського храму с. Великої Пֹ’ятигірки ієрей Олександр Худяков, настоятель Хрестовоздвиженської церкви с. Конотопа Шепетівської єпархії ієрей Віталій Перін (голова Шепетівської єпархіальної комісії з канонізації святих, голова братства сщмч. Аркадія (Остальского), клірик Свято-Миколаївського собору м. Бердичева протодиякон Віталій Кльон та клірик Свято-Миколаївської церкви м. Житомира диякон Ігор Кучерук (секретар Житомирської єпархіальної комісії з канонізації святих).

До спільної молитви приєдналися голова Житомирської обласної громадської організації «Руська співдружність», член єпархіальної комісії з канонізації святих Євгеній Тіміряєв, представник Житомирського відділення благодійної організації «Фундація спадщини Терещенків» Леонід Погребний та сільський голова Борис Шлапак.

До віруючих звернувся словами проповіді настоятель Хрестовоздвиженської церкви с. Конотопа Шепетівської єпархії ієрей Віталій Перін (голова Шепетівської єпархіальної комісії з канонізації святих, голова братства сщмч. Аркадія (Остальского), оповідаючи про житіє одного з прославлених Православною Церквою в 2000-му році в лику Святих новомучеників і сповідників Російських – єпископа Бежецького Аркадія (Остальського): «Аркадій Остальський народився 25 квітня (8 травня)1889 року в селі Скаківка в сім'ї священика. Тут пройшло його дитинство. У 1904-му році він закінчив Житомирське духовно-приходське училище, 1910-му – Волинську Духовну Семінарію. Восени 1911-го року Аркадій Остальський був рукопокладений у священний сан. Він звершував місіонерську дільність як дароване йому Богом служіння: проповідував просто і ясно, надихаючи інших. Із початком Першої світової війни о. Аркадій стає полковим священиком.

У серпні 1917 року о. Аркадій прибуває з фронту в Житомир і стає настоятелем церкви преподобного Серафима Саровського при гарнізонному військовому госпіталі, а згодом – маленької Свято-Миколаївської церкви в центрі міста. При своєму приходському храмі організовує Свято-Миколаївське братство, яке надавало допомогу нужденним і хворим, здійснювало довгі піші паломництва до православних святинь, і це зміцнювало волю і віру, чого потребували люди в часи труднощів і випробувань. О. Аркадій показував приклад жертовності, все своє майно він роздавав нужденним. Гоніння на Церкву, що розпочалися з боку більшовицької влади, тільки примножили сили о. Аркадія, і він став на захист православної віри.

У 1922-му році Аркадій Остальський і його батько, священик Йосип Остальський, були заарештовані і поміщені у Житомирську в'язницю.

О. Аркадія засудили до розстрілу, згодом замінили смертну кару на ув’язнення в Будинку громадських примусових робіт терміном на п’ять років.

За клопотанням членів братства про свого наставника Аркадій Остальський був звільнений у 1924-му році.

У Саровській Успенської пустелі він був пострижений у мантію з тим же ім’ям. Після прийняття чернецтва о. Аркадій ще з більшою ревністю занурився в молитву і аскетичну працю.
На початку 1926-го року ієромонах Аркадій був зведений у сан архімандрита, а 15-го вересня того ж року був хіротонірован у сан єпископа Лубенського, вікарія Полтавської єпархії. Він ревно служив Святій Церкві, викриваючи розкольників, і своїм словом сколихнув народні маси. Невдовзі був заарештований і висланий до Харкова із забороною повертатися до своєї єпархії. Але таємно приїхав у місто Лубни, провів Пасхальне богослужінняі був відправлений на заслання на Кавказ, де жив серед ченців.

Незабаром єпископ Аркадій важко захворів і переїхав до Києва для лікування. Великий Піст сповідник провів таємно в Ленінграді, але Великдень 1928-го року він вирішив зустріти відкрито і взяв участь в урочистій службі в Олександро-Невській Лаврі, де виступив із натхненною проповіддю про Воскресіння Христове.

У 1928-му році єп. Аркадій був засуджений до п'яти років ув'язнення і відправлений у Соловецький концтабір особливого призначення. Там його направляли то в барак, де проживали засуджені за кримінальні злочини, то в приміщення, де було зібране духовенство, але і серед злочинців, і серед священнослужителів Владика мав великий авторитет. У міру можливостей він звершував Богослужіння.

Для тих священиків, котрі не мали підтримки від родичів, він організував касу взаємодопомоги. Також Владика брав участь у роботі Соловецького Музею товариства краєзнавства, ним було скопійовано 28 документів 1625-го – 1797-го рр., більшість із яких нині зберігається в Державному історичному музеї.

Після звільнення в 1937-му році є. Аркадій призначений єпископом Бежецьким, вікарієм Калінінської єпархії, але влада не дозволила йому виїхати до місця призначення. Згодом Владика був знову заарештований. Спочатку утримувався у Калузькій в'язниці, потім – у Бутирській у Москві.

Його засудили до розстрілу, і 29-го грудня 1937-го року він був страчений на полігоні НКВС, недалеко від селища Бутово під Москвою. Похований у загальній могилі…»

Віруючі слухали натхненні слова ієрея Віталія Періна, голови братства сщмч. Аркадія (Остальского), про нашого славного земляка, знову і знову дивуючись силі духу справжнього подвижника благочестя і схиляючись перед його сповідницьким мужнім подвигом.

Двадцять дев’ятого грудня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Аркадія Остальського, котрий закінчив свій земний шлях мученицьким вінцем…

Десятого травня Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершує Божественну Літургію в храмі Новомучеників та сповідників Російських у Бутові.
«Господь дав нам час новомучеників, щоби в нас була Православна Церква, – говорить ієрей Віталій Перін. – Новомученики явили нам приклад великої любові, любові до Бога і людей…»

«Майте віру і любов до Господа…»

«Дитинство – колиска душі. Тут закладається в душі фундамент. Що тут посіється, те буде на все життя…» – писав священномученик Аркадій Астальський. В день його 125-річчя у сільському храмі в Скаківці, де був початок його земного буття, під час Божественної Літургії до Святого Причастя приступило багато малюків, і це особливо відрадно. Нехай батьки виховують своїх чад Словом Божим, в любові до Господа і ближніх, нехай духовно збагачують їх…

Після Божественної Літургії у храмі було звершено молебень. «Величаємо тебе, священномученику Аркадію, і шануємо святу пам’ять твою…»

«Ми сьогодні сповнюємося глибокою молитвою і щиро радіємо, що на нашій землі народився священномученик Аркадій – наш предстоятель перед Богом, – звернувся до всіх благочинний Бердичівського округу протоієрей Віталій Бойков. – Сьогодні в країні непрості часи, наше суспільство стрясають випробування. І нам потрібно перебувати у згоді та любові з усіма. Наш святитель показав, якою є любов до Бога, і поклав на алтар жертовний своє життя. Нам потрібно згуртуватися під крилами Матері Церкви, сповнитися вірою батьків і дідів наших, і берегти її як зіницю ока. Пасхальної вам радості, жити дружною, міцною родиною, і нехай соборна Україна буде єдиною!»

«Ми зібралися з вами на малій Батьківщині свщм. Аркадія Остальського, тут були перші кроки його життя. Якщо любов до Господа закладається в дитинстві, вона рясно проросте плодами, – звучали слова проповіді клірика Свято-Миколаївської церкви м. Житомира диякон Ігоря Кучерука (секретаря Житомирської єпархіальної комісії з канонізації святих) – людини, яка довгі роки займається дослідженням життя святителя. – Під впливом Владики Аркадія люди змінювалися, пізнавши серцем Бога. І нині нам потрібно не впадати в сум’яття, а зазирнути в себе і бути світильниками… Після оголошення вироку отець Аркадій вимовив: «Що ж, дякую Богові за все. Для мене смерть –придбання… Пам’ятаючи його віру, життя і твори, ми схиляємося перед священномучеником. Нехай збереже нас Господь, нехай зміцнить у вірі! Нехай прийде Царство Небесне».

Диякон Ігор Кучерук зробив чимало для увічнення пам’яті свщм. Аркадія Остальського, досліджуючи матеріали його життя. Він є укладачем двотомника «Мы не должны бояться никаких страданий» – видання Житомирської єпархії, яке містить творіння священномученика Аркадія Остальського, Єпископа Бежецького, котрий засвідчив написане «своїм життям, поневіряннями, ув’язненнями, мученицькою кончиною і отриманим від Господа нетлінним вінцем».

Настоятель храму Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова с. Скаківки ієрей Євгеній Дзядух вдячний Богу, що сподобив нести пастирське служіння на малій Батьківщині священномученика: «Нехай Господь за молитвами свщм. Аркадія зміцнить нас! Нехай дарує мир, злагоду, любов і єдність!»

Серед почесних гостей Скаківки на Богослужінні був голова Житомирської обласної громадської організації «Руська співдружність», член єпархіальної комісії з канонізації святих Євгеній Тіміряєв, котрий брав участь у роботі над книгою «Мы не должны бояться никаких страдний». Він передав сільській бібліотеці шеститомник «Реабілітовані історією. Житомирська область», у другій книзі, в розділі «Біографічні нариси», є життєпис свщм. Аркадія Остальського. Євгеній Тіміряєв, відповідальний секретар Житомирської обласної редколегії цього видання, також вручив бібліотекарю Наталії Пацевич «Національну книгу пам’яті жертв голодомору 1932 – 1933 років в Україні».

Цього дня до Скаківки завітав і представник Житомирського відділення благодійної організації «Фундація спадщини Терещенків» Леонід Погребний – ініціатор установлення біля входу до храму в с. Скаківці меморіальної дошки на вшанування пам’яті Аркадія Остальського з іконописним зображенням священномученика. Її було освячено 29-го травня 2013-го року, в день Переполовення П’ятидесятниці. Цю подію пам’ятають і бережуть у своїх спогадах мешканці села, котрі вдячні всім, хто допоміг у виготовленні меморіальної дошки, зокрема – бердичівлянину Юрію Ізотову. Церковний староста Леонід Шлапак пишається тим, що в 2011-му році у них сталася велика духовна подія: Скаківка зустрічала чудотворну ікону священномученика Аркадія (Остальського) з Хрестовоздвиженської церкви села Конотопа Шепетівської єпархії.

Як розповіли старожили, теперішній храм Святого Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова побудований на початку 20-го століття, а в часи Радянської влади з нього зняли куполи, скинули 13 дзвонів, пограбували іконостас. І тільки у 90-х роках мешканці села зробили ремонт, і церкву освятили. Свічниці Надія Ничипорук та Любов Гах, як і всі прихожани, люблять свій храм, піклуються про нього і з гордістю розповідають про Владику Аркадія: «Тут він народився, тут на кладовищі поховані його маленькі брати Павло і Микола». На могилі немовлят мають установити новий хрест…

Минуло 125 років від того дня, коли на землі Скаківській народився свщм. Аркадій (Остальський). Завдяки таким, як він, мужнім воїнам Христовим наша Церква вистояла, зміцніла і відродилась. Благодать Божа завжди укріплювала мучеників, нехай зміцнить вона нині і нас. Святитель надихає на вінець віри в Христа, на духовні подвиги. Найбільшим даром його було слово, і сучасники називали невтомного проповідника Златоустом. Вогонь любові до Бога, що горів у його серце, запалював ревність до благочестя в інших. Так, «не той блаженний, хто добре починає, а хто добре закінчує подвиг свій…» (свщм. Аркадій (Остальський).

У Скаківці є площа Аркадія Остальського, для мешканців села священномученик є прикладом непохитної віри, духовної сили і милосердя. Скаківці сподіваються, що мала Батьківщина славного земляка стане місцем паломництва.