У селі Великій П’ятигірці освятили нові куполи і хрести Свято-Хрестовоздвиженського храму!

19.07.2018

Восени минулого року з благословення Високопреосвященнішого Никодима, Митрополита Житомирського і Новоград-Волинського, православна громада с. Великої П’ятигірки перейшла у недобудований Свято-Хрестовоздвиженський храм. Минуло декілька місяців, і 18-го липня 2018-го велика духовна радість осяяла парафію: було встановлено та освячено два нових купола.

Свято-Хрестовоздвиженський храм Великої П’ятигірки – духовний центр села

Свято-Хрестовоздвиженський храм надає Великій П’ятигірці особливої значимості. Сюди православні стікаються у хвилини радості й печалі. Церковний староста Галина Беленчук згадує, що розповідали їй старожили села: страшні часи безбожжя, коли зруйнували давній храм і 90-і роки, в які ремонтували приміщення для нового: «З юнацьких років я думала про відродження церкви – корабля спасіння. Мої сподівання збулися. З 1998-го р. настоятелем парафії став ієрей Віталій Замерлюк (нині ієромонах Феодосій), з 2001-го – протоієрей Роман Натальчук, з 2011-го – протоієрей Олександр Худяков…» «У пристосованому храмі, кажуть люди, є матеріал зі старовинної церкви, – розповідає півча Світлана Мазур. – У селі всі разом його облаштовували і чимало праці доклали, щоб постав новий храм – наша друга домівка. Пам’ятаю першу Божественну Літургію у листопаді 2017-го року: піднесений настрій, сльози радості – ніби земля та небо поєдналися в молитві! Парафіяни вітали одне одного: «Слава Богу, дочекалися…» Пройшло рівно вісім місяців, і ми є свідками великої події – освячення куполів».

«Без храму ми просто не мислимо свого життя, – говорить просфорниця Марія Легка. – Всією душею прагнемо в дім Божий. Це святиня села».

Колись бабусі теперішніх жителів, стоячи на колінах біля старовинного храму, обливалися гіркими сльозами, бачачи його руйнування, а тепер їх нащадки плачуть від радості за те, що храм повертається до життя... З благословення Високопреосвященнішого Никодима, Митрополита Житомирського і Новоград-Волинського, у день пам’яті преподобного Сергія Радонезького було освячено куполи і хрести новозбудованого храму.

«Хрест – хранитель всієї вселенної, Хрест – краса Церкви…»

Вісімнадцятого липня до Свято-Хрестовоздвиженської церкви поспішали і старий, і малий: йшли, сповнені радості, осяяні посмішками, з букетами квітів. До Великої П’ятигірки приїхали віруючі з Бердичева й навколишніх сіл. Парафіяни разом із настоятелем, протоієреєм Олександром Худяковим, хлібом-сіллю зустріли благочинного Бердичівського округу ієромонаха Варфоломія (Бойкова). На галявинці перед храмом люди чекали особливих хвилин. Господь Бог послав цього дня гарну погоду: навіть сонце перестало нещадно палити, і птахи літали колами в небі …

Благочинний Бердичівського округу ієромонах Варфоломій (Бойков) звершив молебень на початок усякої доброї справи та чин освячення куполів і хрестів. Йому співслужили настоятель Свято-Хрестовоздвиженського храму с. Великої П’ятигірки протоієрей Олександр Худяков, клірик Свято-Миколаївського собору м. Бердичева протоієрей Роман Натальчук, настоятель Свято-Успенської церкви с. Райгородка ієрей Євгеній Воробйов, настоятель Свято-Покровського храму с. Мирославки ієрей Михаїл Худяков і клірик Свято-Миколаївського собору м. Бердичева протодиякон Віталій Кльон. До спільної молитви приєдналися меценати будівництва сільського храму та учасники трудових робіт. Нову церкву зводили протягом п’яти років, починаючи з заливки фундаменту…

Богослужіння прикрасив спів кліросу Свято-Миколаївського собору м. Бердичева. Усіх щедро окропили святою водою… Раптом легкі хмаринки зронили теплі дождинки, які пролилися світлою радістю на людей…

«Сам Господь зійшов на Хрест, узявши на себе гріхи людства, і, перетерпівши великі муки, увійшов у радість Воскресіння. Господь супроводжує нас дорогами життєвого шляху, в Ньому – наша надія і справжній мир усього світу, – звернувся до присутніх словами проповіді благочинний Бердичівського округу ієромонах Варфоломій (Бойков). – 1030 років тому святий рівноапостольний князь Володимир просвітив нашу землю світлом Божественної віри і благочестя. На Київських пагорбах апостол Андрій Первозванний сказав своїм учням пророчі слова: «Видите ли горы сия? Яко на сих горах возсияет благодать Божия, имать град великий быти и церкви многи имать Бог воздвигнути». Ми – спадкоємці віри батьківської, єдина родина православна. І сьогодні освячуємо куполи, що сяятимуть над вашим селом… » Отець благочинний подякував настоятелю Свято-Хрестовоздвиженського храму протоієрею Олександру Худякову, «зиждителю, котрий створює», та всім, причетним до богоугодної справи, за старанні труди. «Храм називають лампадою Божою, яка всім світить світлом віри, – привітав парафіян та гостей отець Олександр. – В юності я мріяв збудувати храм, і він постав за Промислом Божим. Низький уклін всім, хто доклав зусиль до зведення нової церкви: особливо підприємцям Василю Шлейку та Андрію Огороднійчуку, сільському голові Олегу Коріненку, церковному старості Галині Беленчук і її родині, зокрема, чоловіку Валерію та всім небайдужим людям». Знаковим є те, що свого часу, коли теперішній настоятель вступав до Полтавського духовного училища, майбутнього священнослужителя благословив на навчання іконою преподобного Сергія Радонезького благочинний Бердичівського округу протоієрей Віталій Бойков (нині – ієромонах Варфоломій). Пройшли роки, і цього літа, 18-го липня, коли Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Сергія Радонезького, парафія, яку очолює протоієрей Олександар Худяков, святкує знаменну духовну подію – освячення куполів та хрестів храму.

Один із головних меценатів Василь Леонідович Шлейко серцем прикипів до Великої П’ятигірки: «Цей день – важлива віха в історії села. Спорудження храму – це будівництво нашої громади. Віра – основа нашого життя. Мій син служить іподияконом в одній із церков Тульчинської єпархії. Ми маємо виховувати нащадків у вірі Христовій. Буду й далі допомагати в облаштуванні та оздобленні храму у вашому селі, яке стало для мене рідним». У Свято-Хрестовоздвиженській церкві є ікона Василія Великого, Небесного покровителя Василя Шлейка, завдяки якому зведено чимало інших храмів у різних куточках землі нашої. Сільський голова Олег Коріненко назвав новозбудовану дерев’яну церкву перлиною Великої П’ятигірки: «Ті, що проїжджають через наше село, дивуються її красі та благоліпності. Впевнений, сюди приходитимуть на Богослужіння молільники звідусіль».

Церковний староста Галина Беленчук тішиться тим, що здійснилася давня мрія її односельців – зведення нового храму. Вона з хвилюванням привітала православну громаду й гостей зі святом: «Сьогодні – велика подія в житті села, ці куполи – наче парус на кораблі спасіння, який приведе нас у Царство Небесне... Велика подяка всім видимим і невидимим жертводавцям… Але попереду ще чимало роботи: слід облаштувати територію, прокласти доріжки, зробити гарний паркан… Мрію, щоб наш храм не вміщав людей…»
Колишній настоятель Свято-Хрестовоздвиженської церкви протоієрей Роман Натальчук зазначив, що не кожному дано будувати храми: «Ви стали учасниками цієї благої справи. Господь бачить усіх, хто служить Йому, і щедро благословляє й дарує Свої милості. Нехай сяють нові куполи – символ вашої віри, нехай лине до Бога ваша молитва!»

Над землею Великоп’ятигірською розливалося піднесено многоліття…

Хтось сказав, що, «не пізнавши Православ’я, не заглибившись в його надра, ми не пізнаємо справжньої історії своєї країни, її багатств: літератури, живопису, мистецтва. Православ’я – це цілий світ, а ми в ньому – піщинки, і куди б нас не закинула доля, ми не повинні відриватися від цього світу…»

Є у поета Анатолія Гребньова рядки: «Засяяв спасительним світлом православний немеркнучий хрест...» Незабаром куполи храму піднесуться у височінь, і святиня заблищить сонцем над селом…

У Великій П’ятигірці з трепетом чекають наступної важливої події – приїзду Високопреосвященнішого Владики Никодима та освячення в селі новозбудованого храму Божого.

Прес-служба Бердичівського благочиння.








Раздел: 
Новости Благочиний