«Лицу Твоему помоляться…»

15 липня Церква вшановує пам'ять «Положение ризы Пресвятой Богородицы во Влахерне». Історія цієї події дуже цікава.

У роки правління візантійського імператора Лева Великого, Македонянина (457-474), брати Гальба і Кандид, наближені царя, вирушили з Константинополя в Палестину на поклоніння святим місцям. У невеликому селищі поблизу Назарету вони зупинилися на нічліг в однієї старої єврейки.

У її будинку увагу паломників привернули запалені свічки і фіміам. На питання, що за святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла відповідати, але після невідступних прохань повідала, що зберігає дорогу святиню - Ризу Богородиці, від якої відбуваються багато чудес та зцілення. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі Своїх риз благочестивій дівиці-єврейці з цього роду, заповівши їй передати її перед смертю також дівчині. Так, від покоління до покоління, Риза Богоматері зберігалася в цій родині.

Дорогоцінний ковчег, що містив священну Ризу, був перевезений до Константинополя. Святий Геннадій, Патріарх Царгородський і імператор Лев, дізнавшись про священну знахідку, переконалися у нетлінності святої Ризи Богородиці і з трепетом приклалися до неї. У Влахерні, поблизу берега моря, був споруджений новий храм на честь Богоматері. 2 липня 458 року святитель Геннадій з торжеством переніс священну Ризу у Влахернському храмі, вклавши її в новий ковчег.

Згодом у ковчег з Різою Богородиці покладені були Її святий омофор і частина Її пояса. Ця обставина і відображене в православній іконографії свята, що об'єднує дві події: положення Ризи і положення поясу Богоматері у Влахерні. Російський паломник Стефан Новгородець, який відвідав Царгород близько 1350 року, свідчить: "идохом во Влахерну, идеже лежит Риза в алтаре на престоле в ковчеге запечатана".
Не раз при навалі ворогів Пресвята Богородиця рятувала місто, якому дарувала Свою священну Ризу. Так було під час облоги Константинополя аварами в 626, персами - в 677, арабами - у 717 роках. Особливо знаменні для нас події 860 року, тісно пов'язані з історією Руської Церкви.

18 червня 860 року російський флот князя Аскольда, у складі понад 200човнів, спустошивши берега Чорномор'я і Босфору, увійшов у бухту Золотий Ріг і погрожував Константинополю. Імператор Михайло III (842-867), зупинивши розпочатий похід на арабів, повернувся до столиці; всю ніч він молився, на кам'яних плитах храму Влахернської Божої Матері. Святий Патріарх Фотій звернувся до пастви з проповіддю, закликаючи сльозами покаяння омити гріхи і в старанній молитві вдатися до заступництва Пресвятої Богородиці.

Небезпека зростала з кожною годиною. "Місто ледь не було піднято на спис", - говорить в іншій своїй проповіді Патріарх Фотій. В цих умовах було прийнято рішення рятувати церковні святині, і насамперед - святу Ризу Богородиці, яка зберігалася у Влахернському храмі, недалеко від берега затоки. Після всенародного молебню святу Ризу Богоматері, взяту з Влахернського храму, з хресним ходом обнесли навколо міських стін, повантажили з молитвою край її у води Босфору, а потім перенесли в центр Царгорода - храм Святої Софії. Божа Матір Своєю благодаттю покрила і втихомирила войовничість російських воїнів. Уклавши почесне перемир'я, Аскольд зняв облогу Константинополя. 25 червня російська війська почали відходити, несучи з собою великий викуп. Через тиждень, 2 липня, чудотворну Ризу Богоматері урочисто повернули на її місце, в раку Влахернського храму. На спомин цих подій було встановлено святим Патріархом Фотієм щорічне святкування Положення Ризи Богоматері 2 липня.

Незабаром, у жовтні - листопаді 860 року, російське посольство прибуло до Константинополя для укладання договору "любові і миру". В умови мирного договору входили положення про Хрещення Київської Русі, про виплату Візантією російським щорічної данини, дозвіл їм вступати у візантійську армію, вести торгівлю на території імперії (перш за все, в Константинополі), посилати до Візантії дипломатичні місії.

Свято Положення Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні є, таким чином, одночасно святом канонічного заснування Російської Православної митрополії в Києві. Благословенням Божої матері і чудом від Її святої Ризи відбулося не тільки порятунок Царгорода від самої грізної облоги за всю його історію, а й порятунок слов’ян з темряви язичницького марновірства до вічного життя. Разом з тим, 860 рік приніс визнання Київської Русі Візантією, ознаменував рівноправний вихід молодого Російської держави на арену історії.

Спроба князя Аскольда відродити на Дніпрі християнське благовістя святого апостола Андрія Первозванного, задумана ним релігійна і державна реформа закінчилася невдало. Час утвердження християнства на Руській Землі ще не настав. Занадто сильними були прихильники язичницької старовини, дуже слабка князівська влада. При зіткненні Аскольда з язичником Олегом у 882 році кияни зрадили свого князя. Аскольд прийняв мученицьку кончину від руки найманих вбивць, обманом залучені в стан ворогів для переговорів.

15 липня благочинний Чуднівського округу, протоієрей Андрій Змієвський, здійснив Божественну Літургію в Свято-Різдва-Богородичному храмі містечка Чуднова. Йому співслужив клірик храму протоієрей Георгій Ковальчук. Після закінчення Літургії благочинний звернувся до прихожан з недільною проповіддю.