Дитинство починається з теплих материнських рук, рідної домівки. Ця аксіома актуальна для всіх часів і народів. Та на превеликий жаль, оця найсвятіша і найніжніша пора, перші кроки у світ у декого починаються не зрідної домівки і не з рідних, материнських рук. Діти-сироти, діти-напівсироти. Кому з них краще? Не знаю, мабуть, і тим, і тим погано. Вони не знають батьківської ласки. Ніхто їх не приголубить, і це тоді, коли батьки живі-здорові. У сирітських дітей багато дечого є. Затишні спальні, на ліжках новенькі ковдри. В їдальні смачний борщ. Діти як діти. Безтурботно бавляться на дозвіллі, а вночі спросоння ніжно цілують маму… . Адже всім відомо, що ніхто не любить так, як батьки. Ніхто так не молиться за дітей, як ненька. Не дарма сказано: «Материна молитва зо дна моря витягає».