Прийшов Різдвяний піст.

Прийшов Різдвяний піст, який є для нас освяченням, тайним оновленням. Він установлений для того, щоби ми до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою і постом, щоб із чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти явленого нам Сина Божого та слідувати Його вченню.

«Уваж сивину посту, бо він сучасний людству...» (Святитель Василій Великий)

Двадцять сьомого листопада Православна Церква вшановує пам’ять Святого Апостола Филипа. На цей день припадає заговини на Різдвяний піст, котрий триває 40 днів і тому називається Чотиридесятницею – так само, як і Великий піст. У народі його іменують Пилипівкою. Закінчується Різдвяним піст Святвечором 6-го січня.

«Великі християнські свята завжди супроводжуються передсвятковим постом, – розповідає Благочинний Бердичівського округу, настоятель Свято-Миколаївського собору протоієрей Віталій Бойков. – Різдвяний піст передує світлому Різдву Господа Ісуса Христа. Піст – це старанна робота над собою, стяжання чеснот, велике духовне, душевне і фізичне напруження. Це час покаяння та посиленої молитви, коли людське життя входить у свою Боговстановлену норму».

Історія першого посту сходить до глибокої давнини, часів створення людини – ІV-V століть. Заповідь про піст Господь дав людям ще в раю. І протягом старозавітної історії можна знайти безліч прикладів, в яких піст передував важливим подіям у житті благочестивих людей: постилися 40 днів Святі Божі пророки Мойсей та Ілія, не приймав їжі три тижні пророк Даниїл, молився і постився Цар Давид, на межі Старого і Нового Завітів ми бачимо приклад великого подвижництва в пості Іоанна Хрестителя. В новозавітні часи піст установлений і освячений самим Господом Ісусом Христом. Наслідуючи приклад Спасителя, освятили піст своїм життям і вченням святі апостоли та інші новозавітні праведники в вірі.

Двома крилами душі називає піст і молитву благочинний Бердичівського округу протоієрей Віталій Бойков: «Хто поститься, той із добрим духом молиться», – повчає нас Святитель Іоанн Златоуст. Піст – це єдність двох складових: тілесної (зовнішньої) і духовної (внутрішньої). Перша – утримання від їжі згідно з Церковним Уставом. Духовна частина – чільна. Це усунення від зла, наклепу, образ та неробства, творіння справ богоугодних, справ добра і милосердя, приведення в порядок своїх думок та почуттів. Духовний піст пов'язаний із молитвою, покаянням та утриманням від пристрастей.
Душа і тіло тісно пов'язані. Якщо постити тільки тілесно, без внутрішнього очищення, то піст не буде Богоугодним. У своїх піснеспівах, присвячених посту, Церква повчає своїх чад, що коли постиш тілесно, необхідно постити й духовно, постити постом істинним, приємним, благоугодним Богу: «Справжній піст є злих відчуження, стриманість мови, люті відкладення, похоті відлучення, отглаголанія, брехні і клятвопорушення…» Необхідно в піст, як і завжди, являти справи любові до ближніх, посильно допомагаючи нужденним і скорботним. І тоді піст наш буде справжнім, і ми увійдемо в радість світлого свята Різдва Христова…»

Виходячи з пастирської практики, кажуть священики, під час посту люди часто ставлять одні і ті ж питання: чи можна послаблювати піст через хворобу або важку працю? Але, на жаль, рідко можна почути питання духовного значення: як поводитися у період посту, як будувати своє життя?

З давніх часів, говорить отець благочинний, постилися таким чином: понеділок, середа, п’ятниця – сухояденіє, вівторок і четвер – варена на воді їжа, у суботу дозволялася соняшникова олія, а в неділю – риба, яку можна було споживати і на великі свята. За сформованою традицією, Різдвяний піст наближається до Уставу апостольського, тобто, рибу куштують за виключенням середи і п’ятниці. Різдвяний піст стає суворим в останній тиждень перед святом Різдва і досягає найвищої строгості в Різдвяний Святвечір.

Преподобний Ісаак говорить, що надмірний піст більш шкідливіший, ніж мале дотримання посту. Тому, нагадує отець Віталій, якщо людина за станом здоров’я не може обмежити себе в їжі, якщо перебуває у важкій праці, якщо жінка носить в утробі своїй немовля чи годує дитину груддю, то Православна Церква дозволяє полегшення або й повне звільнення від посту з благословення духовного пастиря: «Міру посту кожен для себе визначає розумно, маючи перед собою Церковний Устав і всіляко прагнучи наблизитися до нього за своїми можливостями».

«Постящеся, братіє, телесні, постимо і духовне, вирішуваний усяк союз неправди…»

Дні Різдвяного посту… У Свято-Миколаївському соборі – благоговійна тиша, сповнена особливого сенсу. Обличчя людей – зосереджені. Загальний стан спокою, умиротворення і доброзичливості… І згадуються слова Святителя Іоанна Златоуста: «Піст гамує тіло і приборкує безладні жадання, а душу, навпаки, просвітлює, окрилює, робить легкою...» Людмила Якимчук говорить, що основна суть посту – духовне очищення: «Людина починає гостріше відчувати і чути: спів пташок сприймається, як ангельський. Богослужіння –особливі, вони готують нас до сприйняття народженого від Діви Христа Спасителя. І починаєш усіх любити, по-іншому бачити людину. Душа тягнеться до Бога…» Так, душа людини, котра постить, подібна птаху, що летить: вона перебуває в мирі та спокої і вільно піднімається до Господа…
Як говорить Святий Іоанн Златоуст: «Хто обмежує піст одним утриманням від їжі, той вельми безчестить його. Не одні уста повинні поститися – ні, нехай постять і око, і слух, і руки, і ноги, і все наше тіло».

«Є сили, – ділиться своїми думками прихожанка Свято-Миколаївського собору Галина Єгорова, – потрібно постити. Піст тримає розум у постійному пильнуванні і готовності... Треба мати в собі любов і ревно молитися. Незабаром – друга седмиця посту. Буду сповідатися і причащатися. Від єднання з Христом разом із церковними Таїнствами приходить звільнення багатьом людям...»

Різдвяний піст, як і всі інші, має сприяти піднесенню духу над плоттю. Піст, за вченням Спасителя, допомагає очистити душу від гріха і повертає її до спілкування з Богом.

Іоанн Златоуст сказав: «Хто поститься істинно і нелицемірно, той наслідує Христа, на землі уподібнюється Ангелам, наслідує Пророків, входить у спілкування з Апостолами…»